Brevet de 200 km (Черкаси)

/ Просмотров: 517

Це щось пекельне.

 

Нічого не горіло і не смажилося, але було гаряче.

Черкаси - Сміла

Шоста ранку, старт о 6 годині 8 хвилині. Уже на виїзді із Черкас важко їхати, а все через дорогу яка не розмічена, ой як важко. В аеропорту почався ранішній серпанок, так такий густий, що окуляри враз вкрилися водою і пропала повна видимість дороги. Група їхала не спіша, з пульсом 145 уд/хв*, трималися всі мамки, головне у цьому серпанку не загубити Іванича. Перед Білим озером теж з’явився густий туман, так такий, що всі подряпини автодорівців прикрили. Після повороту на Дубіївку почали розкатувати групу, та так розшатали, що залишилися шосери і жменька МТБ-ешників. За апендикосом у Білозірї я ледь добрав голову яку розганяв Саньок, не знаю на якій він швидкості йшов, думаю 25-26 км/год, але пульс не опускався нижче 175 уд/хв. Перед смілянським кругом ми сперечалися, хто ж раніше добере із спізнілих шосері - Макс чи Віталька. Але, Віталька якраз під’їхав до кругу. По Смілі особливо ніхто не розганяв групу, але точно повинно початися це добро після Сміли.

Сміла - Городище

Після проїзду естакади на Умань почався розвіз групи, та так почався, що МТБ відразу відпали від мамки як коти від молока, яке випили. Дорога чи то вниз чи то вверх ішла, але покриття як мед на білому хлібі. У смачному селі Балаклея вже зібралася група із шосерів і одного модифікованого МТБ в шосе. Після технічної зупинки швидкість зросла до 10 градусів С чи 173 уд/хв. Все виднівся підйомник у селі Орловець, якраз почався після магазину по трасі.

Сегмент Orlovec reverse climb початок в кінці села довжиною 2,2 км з середнім градієнтом 1,9% та 52 метрами набору висоти.

Orlovec reverse climb

На горку виїхалося легко із середньою швидкістю 29,1 км/год. На підйоми відпали ще двою осіб. Але нам потрібно було не загубити Іванича, але він продвинутий і добрав голову після другого сегменту із легкістю.  

Сегмент Orlovec 2 reverse climb із середнім градієнтом 3% та довжиною 1,4 км.

Після цих незначних горбиків розпочався дуже затяжний спуск у Городище. 

Городище - Корсунь-Шевченкове - Іванівка

В Городищі зупинка на 3 хвилини + фото і знову в дорогу до Корсуня. 

Середній пульс на відрізку Черкаси - Городище : 161 уд/хв. На фото - зелений годинник: пульсометр Sigma Sport 22.13, правіше кріплення для ліхтаря, з права - велокомпютер із термометром (не працює). На виносі кріплення для телефону Quad Lock, по бокам два снеки  - Снек Джой (рекомендую). На верхній трубі міні роудбук та ще один снек. 

Дорога від Городища до Корсуня це як мінеральна вода після Нового року, якої все мало і мало.  Швидкість не менше 25 км/год. Ніхто із групети не добрав,  але повинні на АТБ приїхати. Приємний спуск у Корсунь але не приємний для коліс через певні рельєфи дороги. 

В Корсуні зупинка переросла у поїдання морозива та інших калорій та вітамінів.

Якраз підкотила основна група із 3 осіб. Після Корсуня нікуди не поспішали і не рвали. Їхали потихеньку, навіть якось незвично 25-32 км/год. На горизонті показалася Київська область та спуск у Іванівку тої ж області. 

Один незрозумілий момент але зрозумілий заводчанам - Ігор вийшов із бару із хлібом та котлетою на ньому... Закусив і запив все водою з фляги. Але на це не варто звертати уваги, зупинка була дуже затяжною. Діло продвигалося до обіду, хоч була лише 10 ранку, але по курсу не проглядувалася жодна кафешка із борщем чи картоплею із гуляшем чи котлетою. Це найбільше хвилювало декого.

Іванівка

Іванівка - Каніська траса

Один із найгірших відрізків. Почалося виживання ще після залізничного переїзду. Дорога стала схожою на салат Цезар - тут і капуста і ковбаса попадаються сухарі. Ось так їдеш і ловиш сухарі та шматки пармезану. Після Іванівки відразу село Павліка, а за ним Беркозівка. Ось у цьому селі, яке знаходилося в яру ,а дорога зверху, на асфальті хороші колії, можна їхати як на потязі, фіг куди вирулиш. Село із хорошою назвою Мартинівка зустріло кладовищем та поминаючими, все йшло до проблем. Проблеми відразу і почалися.

Якщо на МТБ звично плавати та заїжджати у багнюку, то на шосері це важко пережити. Все плаває і заносить у різні боки як ту корову на кризі у коньках. Весь цей заплив на грязях тривав 3 кілометри і після болота пароплави зайшли у порт, а порт то із плит. На нерівній дорозі швидше їдеш то менше трясе, але у цьому випадку чим швидше їхати тим більше відчуває сидяче місце. Тому сили починали розтавати як сніг у квітні. 

Невеликий підйом із спринтом та знаком Малий Ржавець (село у Канівському районі) до повороту на Черкаси.... І все, фіранку можна закривати.

Канівська траса - Черкаси

Канівська траса в сторону Черкас до межі двох районів (Канівського та Черкаського р-ну), у порівняні двох районів однієї дороги - це як свіже молоко та прокише. Свіже завжди смачне та бажане, а прокисше це і не молоко і не кисляк (кефір), яке ніхто не хоче, крім гурманів. До села Софіївка (центр) домчали на двох подихах  та заворожуючими краєвидами Канівських гір. Чебуречну у Софіївці всі знають та багато зупиняються, там завжди свіжі біляші (8 грн) та пиріжки (5 грн.) із картоплею/капустою/печінкою. 

На годиннику 12 година... А обід все ближче і ближче.

Після блінночної почався роздача до самого села Мошни, Саньок так роздавав, що добрати його не вистачало сил та закислені ноги не давали крутити силові передачі. Прийшлося перейти на власний комфортний пульс та темп їзди, швидкість по Страві 26-29 км/год. Перед Мошнами впіймав потужний потяг який розвозив Ігорь, такого потужного МТБ потягу я ще не бачив. Йому на один зуб всі ямки та нерівності, а вітер хоч і дув східний, то для його він був попутний (західний). Голова групи чекала в центрі села Мошни.

Мошни церква

В Мошнах відчувалося близькість фінішу та перемоги, а разом із тим роздача до Черкас на всю здачу, яка залишилася після 170 км проїзду. 

Справді почалася роздача по всій дорозі, незважаючи на ями та траншеї по дорозі. Швидкість не менше 30 км/год по версії Страви. Так як ця дорога мені не особливо подобається в сторону Черкас, після дванадцятої ями прийшлося відпасти від мамки. Далі їхалося легко та весело, майже по всій дорозі проти вітру із швидкістю 24-29 км/год. Після знаку Черкаси батарейка повністю сіла і ноги не хотіли крутити, не помагав Снікер вкинутий у Мошнах. На світлофорах обласної лікарні снек допоміг швидко зарядити ноги енергією і після цього швидкість зросла і поверталися сили поганятися за маршрутками Богдан. 

Фініш о 15:01.

Ітого на старт вийшло 14 осіб.

А чи всі доїхали до фінішу, знає лише організатор.

 

 

Оставьте комментарий!